НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

Мета роботи:визначити інтегральну бальну оцінку тяжкості та напруженості праці _______ (робоче місце, зазначене у виданому варіанті).

Хід роботи:

1. Взяти варіант у викладача.

2. Вивчити основні положення та методику. Підготувати форму таблиці (див. табл. 2.) і занести до неї вихідні дані згідно з даними варіанта.

3. Внести до таблиці величину кожного фактора Хіу балах.

4. Визначити інтегральну бальну оцінку тяжкості праці за формулою (1) з урахуванням формули (2).

5. Знаючи інтегральну бальну оцінку, визначити категорію тяжкості праці та дати її визначення.

6. Оформити звіт та здати викладачеві.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Робоче середовище людина-оператор є сукупністю фізичних, хімічних, біологічних, соціально-психологічних та естетичних факторів. зовнішнього середовища, що впливають на оператора.

Розрізняють чотири рівні впливу факторів робочого середовища на людину, необхідні для їхнього обліку та нормування:

─ комфортне середовище забезпечує оптимальну динаміку працездатності оператора, гарне самопочуття та збереження його здоров'я;

─ відносно дискомфортне робоче середовище забезпечує при впливі протягом певного інтервалу часу задану працездатність та збереження здоров'я, але викликає у людини суб'єктивні відчуття та функціональні зміни, що не виходять за межі норми;

─ екстремальне робоче середовище призводить до зниження працездатності оператора та викликає функціональні зміни, що виходять за межі норми, але не ведуть до патологічних змін або неможливості виконання роботи;

─ надекстремальне середовище призводить до виникнення в організмі людини патологічних змін або неможливості виконання роботи.

Комплексну оцінку чинників робочого середовища проводять з урахуванням методики фізіологічної класифікації тяжкості робіт.

Тяжкість праці- Характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апаратта функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін), що забезпечують життєдіяльність.

Тяжкість праці характеризується:

Фізичним динамічним навантаженням,

Масою вантажу, що піднімається і переміщується,

Загальною кількістю стереотипних робочих рухів,

Величиною статичного навантаження,

Формою робочої пози,

Ступенем нахилу корпусу,

Переміщення в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральне нервову систему, органи відчуттів, емоційну сферупрацівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, належать:

Інтелектуальні,

Сенсорні,

Емоційні навантаження,

Ступінь монотонності навантажень,

Режим роботи.

Небезпечний виробничий фактор– фактор середовища та трудового процесу, який може бути причиною гострого захворюванняабо раптового погіршення здоров'я та смерті.

Залежно від кількісної характеристики та тривалості дії окремі шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

Професійний ризик - це величина ймовірності порушення (пошкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків внаслідок несприятливого впливу факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції останніх, показників стану здоров'я та втрати працездатності останніх.

Захист часом – зменшення шкідливого впливу несприятливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на працюючих за рахунок зниження часу їх дії:

─ введення внутрішньозмінних перерв,

─ скороченого робочого дня,

─ збільшення тривалості відпустки,

─ обмеження стажу роботи у даних умовах.

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ

Для визначення категорії тяжкості робіт кожен із факторів робочого середовища, що реально діє на людину (див. табл. 1.), оцінюють за бальною шкалою та визначають інтегральну бальну оцінку тяжкості та напруженості праці.

Таблиця 1. Критерії для бальної оцінки факторів робочого середовища.

Фактор робочого середовища	Оцінка, бали
Температура повітря на робочому місці, 0 С: холодний період	18…20 20…22	21…22 17…19	23…28 15…16	29…32 7…14	33…35 Нижче +7	>35 -
Токсична речовина, кратність перевищення ГДК, раз	-	≤ 1	1,0…2,5	2,6…4,0	4,1…6,0	>6,1
Промисловий пил, кратність перевищення ГДК, раз.	-	≤ 1,0	1…5	6…10	11…30	> 31
Вібрація, перевищення ПДК, дБ	Нижче ПДК	На рівні ПДК	1…3	4…6	7…9	> 10
Промисловий шум, перевищення ПДК, дБ	< 1	Рівно ПДК	1…5	6…10	> 11	> 11 з вібрацією
Ультразвук, перевищення ПДК, дБ	< 1	Рівно ПДК	1…5	6…10	11…20	> 21
Інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м2	≤ 140	141-1000	1001-1500	1501-2000	2001…2500	>2501
Освітленість робочого місця, лк: Мін. об'єкт різн., мм Розряд роботи	> 1 5…9	1,0…0,3 3…4	< 0,3 1…2	> 0,5 4…9	< 0,5 1…3	- -
Фізичне динамічне навантаження, Дж: Загальне х10 5 Регіональне х10 5	4,2 2,1	4,3…8,3 2,2…4,2	8,4…12 4,3…6,2	13…17 6,3…8,3	18…20 8,4…10	> 21 > 10

Продовження табл. 1

Фактор робочого середовища	Оцінка, бали
Фізичне статичне навантаження, Н · с: На одну руку х10 4 На дві руки х10 4 На м'язи корпусу х10 4	< 18 < 43 < 61	18…36 43…86 61…123	37…70 87…144 124…210	71…97 145…220 211…300	> 97 > 220 > 300	- - -
Змінність	Ранкова зміна	Дві зміни	Три зміни	Нерегулярні. зміни	-	-
Тривалість безперервної роботи протягом доби, год	-	< 8	< 12	> 12	-	-
Тривалість зосередженого спостереження, % від тривалості робочої зміни	< 25	25…50	51…75	76…90	> 90	-
Число важливих об'єктів спостереження	< 5	5…10	11…25	> 25	-	-
Темп (кількість рухів за годину): Дрібних (кисті) Великих (руки)	< 360 < 250	361-720 251-500	721-1080 501-750	1081-3000 751-1600	> 3000 > 1600	- -
Число сигналів на годину	< 75	76…175	176…300	> 300	-	-
Монотонність: Число прийомів в операції Тривалість повторюваних операцій,	> 10 > 100	6…10 31…100	3…5 20…30	3…5 10…19	2…1 5…9	2…1 1…4
Режим праці та відпочинку	Обґрунтований, з включенням музики та гімнастики	Обґрунтований без включення музики та гімнастики	Відсутність обґрунтована. режиму праці та відпочинку	-	-	-

Продовження табл. 1

Фактор робочого середовища	Оцінка, бали
Прості дії за індивідуальним планом	Прості дії за заданим планом	Складні дії за заданим планом з можливістю корекції та	Складні дії за заданим планом за дефіциту часу	Відповідальний. за безпеку людей. Особистий ризик у разі дефіциту часу.	-
Робоче місце (РМ), поза та переміщення у просторі	РМ стаціонарне, поза вільна, маса вантажу, що переміщується до 5 кг	РМ стаціонарне, поза вільна, маса вантажу, що переміщується, понад 5 кг	РМ стаціонарне, поза невільна, до 25% часу – у похилому положенні до 30 0	РМ стаціонарне, поза вимушена – до 50% робочої зміни	РМ стаціонарне, поза вимушена, незручна – понад 50% робочої зміни	РМ стаціонарне, поза вимушена, нахили під кутом 60 0 до 300 разів за зміну

Інтегральна бальна оцінка тяжкості та напруженості праці

де t уд i– питома вагачасу дії i-го фактора у загальній тривалості робочого дня; t- Тривалість дії фактора, хв.

Таким чином, якщо за варіантом робіт виявиться, що якийсь фактор діє менше 480 хв, то формулу (1) як значення xза цим фактором слід підставляти значення x ф,визначається за формулою (2).

Для зручності виконання завдання всі проміжні розрахунки слід заносити до табл. 2. у наступній послідовності (по кожному рядку):

Записати фактор середовища із варіанту (графа 1);

Позначити цей фактор як x i(графа 2);

Виписати значення фактора із варіанту (графа 3);

Визначити, використовуючи дані табл.1, величину фактора Х 1у балах та занести результат до графи 4.

Вихідні дані щодо варіантів у викладача, дані Х 1у балах (з табл. 1.) та результати оцінки питомої тяжкості фактора робочого середовища, Х ф i зводять до таблиці 2.

Таблиць 2. Розрахунок інтегральної бальної оцінки тяжкості праці.

Після розрахунку інтегральної бальної оцінки за формулою (1) визначають категорію тяжкості та напруженості виконуваної роботи.

На підставі розрахунків інтегральної бальної оцінки та колективного договору, укладеного з адміністрацією, працівнику диференціюють заробітну плату, тобто. встановлюють надбавку, призначають додаткову відпустку або скорочений робочий день, додаткове профілактичне харчування тощо.

Джерелами даних для виконання контрольної роботи послужили баланс та звіт про прибутки та збитки.
Підприємницький ризик оцінюється за допомогою показника – сила операційного важеля (СМР) щодо реалізації.
СМР = ВМ / Прибуток = 1261.3 / 573.7 = 2.199
Ризик виникає внаслідок того, що зміна виручки від реалізації завжди супроводжується сильнішою зміною прибутку.
У разі, за зміни виручки від на 1% прибуток зміниться на 2.199%.
Розрахуємо критичні значення показників зі збільшенням обсягу виконаних робіт на 10% і 20% й у одному релевантному діапазоні оформивши в табл.2.
Для цього попередньо визначимо поріг рентабельності.
Поріг рентабельності = Постійні витрати / Квм = 687.6 / 0.103 = 6668.188 тис. руб.
Таблиця 1 - Розрахунок критичних значень показників

Показники	Базове	У разі зростання виручки на 10%	У разі зростання виручки на 20%
1. Виторг від реалізації тис. руб.	12231.8	13454.98	14678.16
2. Змінні витрати тис. руб.	10970.5	12067.55	13164.6
3. Валова маржа (ВМ) тис. руб.	1261.3	1387.43	1513.56
4. Квм, од.	0.103	0.103	0.103
5. Постійні витрати тис. руб.	687.6	687.6	687.6
6. Прибуток тис. руб.	573.7	699.83	825.96
7. Сміття, од.	2.199	1.983	1.832
8. ЗФП тис. руб.	5563.612	6786.792	8009.972
9. ЗФП, %	45.485	50.441	54.571

тут ЗФП = Виторг - поріг рентабельності, ЗФП% = ЗФП / Виручка, Прибуток (ЗФП) = ЗФП * Квм
Аналіз зміни прибутку будемо вести за такою схемою:

Для наших даних:
%зміни прибутку(1) = 1.832 * 10 = 18.325
%зміни прибутку(2) = 1.983 = * 20 = 39.65
Таким чином. запас фінансової міцності становить 5563.612 тис. руб. чи 45.485%.
При збільшенні обсягу виконаних робіт на 10% прибуток збільшиться на 18.325%, а ЗФП складе 6786.792 тис. руб. чи 50.441%.
Збільшення обсягу виконаних робіт на 20% спричинить збільшення прибутку на 39.65%. ЗФП дорівнюватиме 8009.972 тис. руб. чи 54.571%.
У міру віддалення від порога рентабельності запас фінансової міцності зростає, а сила операційного важеля зменшується, що пов'язано з відносним зменшенням постійних витрат за одиницю продукції релевантному діапазоні.

Аналіз чутливості прибутку

Проведемо аналіз чутливості прибутку змін окремих елементів операційного важеля.
Таблиця 3 - Аналіз чутливості прибутку до змін окремих елементів СОР

Показники	Базове значення	Ціна, %		Змінні витрати, %		Постійні витрати, %
		10	-10	10	-10	5	-5
Виручка від, тис. крб.	12231.8	13454.98	11008.62	12231.8	12231.8	12231.8	12231.8
Змінні витрати, тис. руб.	10970.5	10970.5	10970.5	12067.55	9873.45	10970.5	10970.5
Валова маржа (ВМ), тис. руб.	1261.3	2484.48	38.12	164.25	2358.35	1261.3	1261.3
КВМ, од.	0.103	0.185	0.00346	0.0134	0.193	0.103	0.103
Постійні витрати, тис. руб.	687.6	687.6	687.6	687.6	687.6	721.98	653.22
Прибуток, тис. руб.	573.7	1796.88	-649.48	-523.35	1670.75	539.32	608.08
Темп зростання прибутку, %	0	213.209	-213.209	-191.224	191.224	-5.993	5.993

Розрахунок компенсуючого обсягу виконаних робіт:
при зміні ціни:
Ко = Вихідна сума ВМ / Новий Квм / Нова ціна реалізації
К (+ 10%) = 1261.3 / 0.185 / 13454.98 = 0.508
Ко(- 10%) = 1261.3 / 0.00346 / 11008.62 = 33.088
Таким чином. Збільшення вартості товарів на 10% призведе до збільшення прибутку на 213.209% за збереження постійного обсягу продажів. а при його зменшенні на -49.233% (0.508 * 100 - 100) прибуток залишиться незмінним.
При зменшенні вартості товарів на 10% для отримання незмінного прибутку необхідно збільшити обсяг продажу на 3208.762%, інакше прибуток знизиться на 213.209%.
при зміні змінних витрат:
Ко = Вихідна сума ВМ / Новий Квм / Ціна реалізації
К(+ 10%) = 1261.3 / 0.0134 / 12231.8 = 7.679
Ко(- 10%) = 1261.3 / 0.193 / 12231.8 = 0.535
Збільшення змінних витрат за 10% призведе до зниження прибутку на 191.224%. Задля більшої базової величини прибутку необхідно збільшити обсяг продажу на 667.915%.(7.679 * 100 - 100)
При зменшенні змінних витрат за 10% можна зменшити обсяг реалізації на -46.518(0.535 * 100 - 100)%. зберігши вихідну величину прибутку. За збереження постійного обсягу реалізації прибуток збільшиться на 191.224%.
при зміні постійних витрат
Ко = Нова сума ВМ / Вихідний Квм / Ціна реалізації
Нова сума ВМ = Прибуток вихідний Постійні витрати нові
К(+ 10%) = 1295.68 / 0.103 / 12231.8 = 1.027
Ко(- 10%) = 1226.92 / 0.103 / 12231.8 = 0.973
Збільшення постійних витрат на 5% компенсує збільшення обсягу продажу на 2.726% за постійного прибутку або призведе до зменшення прибутку на 5.993% за збереження незмінного обсягу реалізації.
У разі зменшення постійних витрат на 5% прибуток збільшиться на 11.9%, а при зменшенні обсягу продажів на 5% - залишиться незмінним.
Вплив зміни обсягу виконаних робіт можна визначити через силу операційного важеля:
% зміни прибутку = СМР * % зміни виручки
%зміни прибутку = 2.199 * (+ 10%) = 21.985%
%зміни прибутку = 2.199 * (+ 10%) = -21.985%
Таким чином, зі збільшенням обсягу продажу на 10% прибуток збільшиться на 22% і, навпаки, при зменшенні обсягу реалізації на 10% прибуток зменшиться на 22%.
Згрупуємо вплив окремих елементів операційного важеля на чутливість прибутку на табл.4.
Таблиця 4 – Вплив окремих елементів операційного важеля на чутливість прибутку

Елементи операційного важеля	%	Зміна прибутку, %	Необхідний обсяг реалізації задля збереження постійного прибутку, тис. руб.	Зміна обсягу реалізації, %	Поріг рентабельності, тис. руб.
Ціна	10	213.209	6209.738	-49.233	3723.775
	-10	-213.209	404721.127	3208.762	198571.016
Змінні витрати	10	-191.224	93929.798	667.915	51206.001
	-10	191.224	6541.849	-46.518	3566.301
Постійні витрати	5	-5.993	12565.209	2.726	7001.598
	-5	5.993	11898.391	-2.726	6334.779
Об'єм реалізації	10	21.985	-	-	6668.188

У табл. 4 визначено рейтинг чинників, яким дозволяє вибрати ключові змінні, тобто. елементи операційного важеля, які призводять до найсильнішої зміни прибутку. В даному випадку такими елементами є ціна та змінні витрати.

Найважливішим стратегічним завданням комерційної організації як суб'єкта цивілізованого ринку є забезпечення її сталого функціонування у тривалій перспективі. Однією з насущних потреб цього є необхідність формального опису певних цільових орієнтирів, напрямів діяльності, що становить місію організації. При формуванні місії та цілей перед компанією виникає потреба оцінки таких ризиків та втрат, як:

• ризик неправильного чи неповного визначення місії;
• ризик нерозуміння чи неприйняття місії організації її членами;
• ризик неправильної передачі від керівників компанії до решти співробітників;
• ризик зміни зовнішнього та внутрішнього середовища компанії у часі.

Прямим наслідком цих ризиків є можливі втрати. Вони можуть бути як прямі фінансові (наприклад, витрачені на залучення консультантів, опитування співробітників, невдалі рекламні компанії), і непрямі, які можуть виникнути у майбутньому (втрата іміджу компанії, клієнтів, ринків). Все це створює загрозу банкрутства компанії.

Для оцінки таких ризиків проводяться:

• аналіз тенденцій серед організації;
• встановлення цілей для організації;
• побудова ієрархії цілей та встановлення індивідуальних цілей для різних служб та співробітників.

Для цього доцільно використовувати SWOT-аналіз, зробити матрицю аналізу середовища фірми, застосовуючи анкетування, наприклад за допомогою спеціальних тестів, виконати оцінку співробітників за заданими критеріями.

Оцінка доцільності витрат

Метод оцінки доцільності витрат ґрунтується на розрахунку таких показників, як:

• критичний обсяги виробництва (продажів);
• запас економічної (фінансової) міцності;
• ефект виробничого (операційного) левериджу та ін.

Критичний обсяг виробництва чи продажів – це нижній граничний обсяг випуску продукції, у якому прибуток дорівнює нулю. Його необхідно оцінювати при освоєнні нової продукції, при скороченні випуску продукції, викликаного падінням попиту, скороченням поставок матеріалів і комплектуючих виробів, заміною продукції на нову, посиленням екологічних вимог та ін. Методика розрахунку даних показників наведена у розділі 6 цього підручника.

Методи розрахунку інтегральних показників ризику

Однією з найбільш інформативних з погляду достовірності джерел про ризики підприємницької діяльності вважатимуться метод розрахунку інтегрального показника ризику, заснований на даних бухгалтерської звітності організації.

Грунтуючись на аналізі звітності, можна зробити висновок, що підприємницька діяльність схильна в основному до майнового, кредитного та ринкового ризику. Саме вони визначають загальний рівень та динаміку підприємницького ризику.

Розглянемо методику розрахунку інтегрального оцінного показника ризику. Запропонована методика містить показники, для яких складено порогові значення для трьох ризикових ситуацій, що характеризують відповідно високий, середній та низький рівень ризику (табл. 7.4). Рекомендовані значення отримані в результаті вивчення даних бухгалтерської звітності про рентабельність та ліквідність підприємств. При розробці методики передбачалося, що кількість показників, що характеризують рівень підприємницького ризику, може бути будь-якою.

Формула для розрахунку інтегрального показника R isk (ризик) виглядає наступним чином:

де Аi - Питома вага показника; - Значення показника, збільшення якого розглядається як позитивний фак-

Таблиця 7.4.Система показників, включених до методики інтегральної оцінки ризиків

Вид ризику	Показник (критерій)		Тип ризикової ситуації			Вага показника
	Найменування	Позначення
			Високий ризик	Середній ризик	Низький ризик
Майновий ризик	Показник частки основних засобів у майні
	Показник участі у засобах організації (фінансова незалежність)
Кредитний ризик	Рентабельність основної діяльності	до 2
	Коефіцієнт поточної ліквідності	до 3
	Коефіцієнт критичної ліквідності	До 4
	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	до 5
	Ділова активність партнерів малого підприємства	до 6	Чим вища ділова активність підприємства, тим нижча ділова активність партнерів, тим менший ризик
	Оборотність запасів (оборотів)	до 7
	Питома вага дебіторської заборгованості в оборотних активах
Ринковий ризик	Оборотність дебіторської заборгованості за рік	Кв
	Оборотність кредиторської заборгованості за рік	До 9
	Забезпеченість матеріальними запасами	До ίο
	Показник залежності від постачальників ( N – кількість постачальників)		0,1-0,5 при N > 20	N = 10–20	N = 10–20

тор для підприємства; п – кількість показників, збільшення яких сприймається як позитивний чинник підприємствам; L i – значення показника, зниження якого сприймається як позитивний чинник підприємствам; т – кількість показників, зниження яких сприймається як позитивний чинник підприємствам.

Значення інтегрального показника R характеризує загальний рівень підприємницького ризику для підприємства та визначає тип ризикової ситуації. Збільшення показника характеризує стабілізацію становища, скорочення невизначеності, зниження ризику. p align="justify"> До методів інтегральної оцінки ризику слід віднести також кількісну оцінку ступеня ризику, що веде до банкрутства. З цією метою розраховується коефіцієнт ризику, що становить співвідношення максимально можливого обсягу збитків та обсягу власних коштів інвестора.

Емпіричні дослідження показують, що оптимальний коефіцієнт ризику становить 0,3, а критичний, перевищення якого веде до банкрутства – 0,7.

Є окремі види підприємницької діяльності, у яких ризик піддається розрахунку, кількісної оцінки і де методи визначення ризику добре відпрацьовані і теорії, і практично. Це насамперед відноситься до страхової діяльності та грального бізнесу, де широко використовуються методи теорії ймовірностей, моделі теорії ігор, математичної статистики. Однак застосування цих методів до інших видів діяльності часто не є настільки ефективним, оскільки страховий ризик відноситься до певного об'єкта незалежно від виду діяльності. При оцінці ж підприємницького ризику менеджера насамперед цікавить не доля всього об'єкта, а ступінь ймовірності та розмір потенційної шкоди в умовах конкретної угоди та пов'язаних із нею рішень.

Моделі прогнозування ризику банкрутства

Метод прогнозування ризику банкрутства або оцінки платоспроможності та фінансової стійкостідозволяє діагностувати можливість фінансового банкрутства підприємця. Насамперед аналізу піддаються відомості, які у річний бухгалтерської звітності.

Загальними елементами конструкції таких моделей є фактори-ознаки, індикатори, рейтингове число, шкала оціночних значень ризику та інформаційна база.

Чинники-ознаки є кілька включених у модель фінансових показників (переважно відносних чи коефіцієнтів), кожен із яких відбиває індивідуальні боку (особливості) наслідків ризику неблагополучного розвитку фінансової ситуації у компанії. З точки зору ефективності розрахунків фактори повинні відповідати таким вимогам:

• максимальна інформативність, несуперечність та цілісність подання фінансового стану;
• однакова спрямованість динаміки (позитивна кореляція);
• можливість розрахунку за даними публічної бухгалтерської звітності.

Індикатори – вагові коефіцієнти за фінансових показників у моделі-формулі, які дають можливість:

• ранжувати за рівнем важливості фінансові показники-фактори з позиції їхньої значущості в оцінці наслідків ризику погіршення фінансового стану компанії;
• обмежувати сферу значень результатів з метою проведення порівняльних оцінок наслідків ризикових подій.

Шкала оцінки ризику характеризує його ступінь у вигляді суми балів, або ймовірності ризикової події або дійсного числа(Відхилення від еталонного значення).

Інформаційною базою для кількісної моделі оцінки ризику банкрутства (наслідків динаміки фінансово-господарську діяльність) виступають дані бухгалтерської фінансової звітності, з урахуванням яких розраховуються чинники-ознаки.

Моделі прогнозування ризику банкрутства розглядаються у розділі 10 цього підручника.

• Докладніше дана тема розглянута: Шапкін А. С.Економічні та фінансові ризики: оцінка, управління, портфель інвестицій. М: ІТК Дашков і 1C, 2004.

21.01.2018 15:19:00

Несприятливі умови праці, виробничий травматизм та професійні захворювання погіршують демографічну ситуацію в країні, призводять до серйозних економічних втрат. Однією з причин низької ефективності економічних механізмів захисту працівників від професійних ризиків, що постулюються Федеральним законом№ 125-ФЗ «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань» є покладений в її основу галузевий принцип страхового тарифу, що призводить до нівелювання відмінностей умов праці в різних організаціяхгалузі .

Для всіх організацій галузі діє єдиний страховий тариф, що не стимулює роботодавця до покращення умов праці на робочих місцьах. Крім того, величина страхового тарифу заснована на сумарних витратах у галузі, вироблених із виплат за шкоду здоров'ю внаслідок професійних захворювань та нещасних випадків на виробництві в минулому році, в той час як загальновизнано, що фактичний рівень професійної захворюваності та виробничого травматизму в країні невиправдано низький і не відбиває реальної ймовірності ушкодження здоров'я працівника у процесі праці. На думку багатьох фахівців, необхідний перехід від діючої моделі обов'язкового соціального страхування на більш реалістичну концепцію страхових тарифів, засновану на принципі обліку індивідуального професійного ризику працівників організації.

На сьогодні у країні, переважно, опрацьовано теоретичні аспекти оцінки професійного ризику, її нормативно-правові засади, принципи, методичні підходи, критерії та показники. Разом про те ряд завдань практичного застосування теорії оцінки та управління професійним ризиком залишається невирішеним, і, передусім, - у Росії сьогодні немає єдиної уніфікованої методики оцінки професійного ризику.

Як відомо, професійний ризик тісно пов'язаний з характеристиками умов праці та трудового процесу (як вплив техногенної системи на людину), біологічного стану людини та її здоров'я та захисту від ризиків. Отже, для кількісного визначення індивідуального професійного ризику працівника необхідна розробка кількісних методів оцінки шкідливості та небезпеки умов праці на робочому місці з урахуванням наявних ризиків травмування та захищеності працівників засобами індивідуального захисту (далі – ЗІЗ), а також кількісних методів оцінки стану здоров'я працівників.

При цьому методика повинна задовольняти такі вимоги:

• бути відносно простою та доступною;
• забезпечувати кількісну оцінку рівня індивідуального та колективного професійного ризику;
• враховувати умови праці, стан здоров'я працівника, професійну захворюваність та травматизм;
• забезпечувати відтворюваність;
• бути придатною для оцінки ефективності профілактичних заходів;
• використовуватися з метою системи обов'язкового соціального страхування.

До цього часу внаслідок незатребуваності розробка таких методів не була доведена до практичного застосування.

Метою цих досліджень є розробка методик розрахунку індивідуального професійного ризику та інтегрального показника рівня професійного ризику в організації з урахуванням умов праці та стану здоров'я працівника.

Роботу виконано на основі Державних контрактів від 6 жовтня 2009 року, укладених між Фондом соціального страхування. Російської Федерації(ФСС РФ) та Установою Російської академії медичних наук Науково-дослідним інститутом медицини праці (НДІ МТ РАМН): № 273 «розробка Методики розрахунку індивідуального професійного ризику в залежності від умов праці та стану здоров'я працівника» та № 274 «Розробка Методики розрахунку інтегрального показника рівня професійного ризику у створенні».
Оцінка стану умов праці робочих місць у організаціях Російської Федерації проводиться у межах обов'язкової процедури атестації робочих місць, регламентованої Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим. наказом Мінздоровсоцрозвитку Росії від 31.08.2007 № 569 ( нині діє Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, утв. Наказом МОЗсоцрозвитку Росії від 26.04.2011 № 342н, - прим. ред.).

У ході гігієнічної оцінки умов праці визначається ступінь можливої ​​шкодиздоров'ю працівника шляхом зіставлення виміряних та оцінених рівнів шкідливих виробничих факторівз гігієнічними нормативами (ГДК, ПДК). Залежно від величини відхилення виміряних чи оцінених рівнів від нормативів на основі гігієнічних критеріїв встановлюється клас шкідливості та небезпеки впливу на працівників кількох виробничих факторів загальний клас умов праці на робочому місці встановлюється за:

• за найвищим класом і ступенем шкідливості;
• у разі поєднаної дії 3 та більше факторів, що належать до класу 3.1, загальна оцінка умов праці відповідає класу 3.2;
• при поєднанні 2 і більше факторів класів 3.2, 3.3, 3,4 – умови праці оцінюються відповідно на один ступінь вище.

Як показує досвід проведення атестації робочих місць за умовами праці, на різних робочих місцях загальному випадкуможе діяти різна комбінація виробничих чинників із різною комбінацією встановлених кожному за них класів шкідливості і (чи) небезпеки. Однак при встановленні загального класу умов праці на робочому місці за найвищим класом окремого фактора або певної комбінації значень найвищих класів сумарна шкідливість умов праці (сукупність виробничих факторів) відповідно до зазначеного методу оцінюється не адекватно фактичної комбінації всіх чинних факторів із встановленими різними класами умов. праці.

Цілком очевидно, що при даному методі в загальній оцінці шкідливість факторів, що не мають найбільш високий класшкідливості, не враховується. Відмова від обліку шкідливості (класів) усієї сукупності факторів призводить на практиці до різних результатів для різних випадків поєднання кількості та номенклатури виробничих факторів. Через війну встановлений загальний клас умов праці який завжди повною мірою характеризує сумарну шкідливість умов праці робочому місці.

Непрямо охарактеризувати це можна тим, що загальний клас умов праці 3.2 присвоюється при дії трьох і більше факторів, що відносяться до класу 3.1, або при одному факторі, що відноситься до класу 3.2, і, нарешті, коли є один фактор з класом 3.2 і водночас є кілька чинників із класами 3.1 .

Слід також зазначити, що при зазначеній загальноприйнятій оцінці утруднено зіставлення умов праці на різних робочих місцях, умови яких характеризуються різною за номенклатурою та кількістю комбінацією факторів, що мають різну комбінацію встановлених класів шкідливості та небезпеки.

Таким чином, на основі аналізу може бути зроблено загальний висновок про те, що при виконанні гігієнічної оцінки під час атестації робочих місць встановлений загальний клас умов праці на робочому місці є необхідною, але недостатньою кількісною оцінкою шкідливості умов праці на робочому місці.

Цілком очевидно, що при реформуванні системи обов'язкового соціального страхування на основі принципів обліку індивідуального професійного ризику працівників необхідні методи, що забезпечують більш детальне диференціювання загальної шкідливості умов праці працівників у рамках єдиної системи, яка враховує сумарну шкідливість всіх виробничих факторів, що діють на робочому місці, включаючи ризик травмування та захищеність працівників ЗІЗ.

Наявність системи адекватного кількісного визначення шкідливості та небезпеки умов праці дозволить об'єктивно оцінювати умови праці на різних робочих місцях та, відповідно, більш ефективно керувати професійними ризиками. Кількісна оцінка ступеня ризику шкоди для здоров'я працівників від дії шкідливих та небезпечних факторів робочого середовища та трудового навантаження за ймовірністю порушень здоров'я з урахуванням їх тяжкості є обґрунтуванням для прийняття управлінських рішень щодо обмеження ризику та оптимізації умов праці працівників.

Автори пропонують оцінку сумарної шкідливості та небезпеки умов праці на робочих місцях при комплексному впливі різних виробничих факторів проводити на основі розробленої інтегральної оцінки умов праці. Відповідно до запропонованого методу зважування класів умов праці, визначених при атестації робочих місць, виконується за допомогою присвоєння ним балів залежно від можливого впливу факторів робочого середовища на організм працівника, що характеризується індексом профзахворювань – ІП (Керівництво Р 2.2.1766-2003). Чим вище бал, тим більше невідповідність фактичного стану умов праці по даному фактору діючим гігієнічним нормативам і тим більше вираженим стає небезпечна та/або шкідлива його дія на організм.

Інтегральна оцінка умов праці враховує також величину ризику травмування та захищеність працівників ЗІЗ. Зважування величини ризику та захищеності працівників ЗІЗ здійснюється відповідно до правила, викладеного нижче.

Інтегральна оцінка умов праці визначається на основі трьох показників:

Перший - показник шкідливості умов праці робочому місці - характеризує сумарну шкідливість умов праці робочому місці. Умовне позначення показника – ПВ;
Другий- показник ризику травмування працівника робочому місці - характеризує небезпека умов праці з урахуванням ризику травмування робочому місці. Умовне позначення показника – РТ;
Третій - показник захищеності працівника засобами індивідуального захисту – характеризує захищеність працівника засобами індивідуального захисту – ЗІЗ. Умовне позначення показника – ОЗ.

Показник шкідливості (ПВ) визначається в балах залежно від класів умов праці встановлених на основі виміру та оцінки рівнів факторів виробничого середовища та трудового процесу при атестації робочих місць. Кількість встановлених балів "v", що відповідають класам умов праці, береться відповідно до табл. 1.

Показник ПВ обчислюють за виразом (1) залежно від класів умов праці, встановлених для всіх факторів, що діють на робочому місці:

де В ф - сума балів для всіх факторів на даному робочому місці, що характеризує фактичний рівень умов праці, визначається за виразом (2):

де v i - вага в балах, встановлений для кожного виробничого фактора в залежності від класу умов праці відповідно до табл. 2.1;
m - кількість виробничих факторів, присутніх на цьому робочому місці;
У д - сума балів всім чинників робочого місця у припущенні, що шкідливість при атестації оцінена класом 2 (допустимі). У такому разі вага в балах для кожного виробничого фактора дорівнюватиме 2 (vi = 2), а загальна сума балів складе (3):

Де Кбм = 0,5 – коефіцієнт приведення до безрозмірного виду, бал.

Для визначення можливості інтервального угруповання показника ПВ з метою оцінки меж шкали розглянуто зміни величини показника ПВ для всіх можливих значень загального класу шкідливих умов праці на робочому місці. Результати аналізу представлені у табл. 2, в якій наведено розрахункові значення ПВ, отримані для робочих місць зі шкідливими умовами праці.

Наведені у табл. 2 нижні граничні значення показника ПВ для умов праці з різним ступенем шкідливості та небезпеки представлені в табл. 3.

Угруповання показника ПВ щодо негативного впливу умов праці здійснено шляхом зміщення вліво нижнього розрахункового значення показника ПВ для класів вище, ніж 3.2.

Наведені у табл. 3 дані про нижні межі показника ПВ дозволяють розглядати їх як рівні показника ПВ. Виходячи з відповідності нижніх граничних значень ПВ загальної оцінки умов праці на робочому місці (загальний клас шкідливості умов праці, отриманий при атестації робочих місць), шкідливість кожного рівня може бути охарактеризована подібно до класів гігієнічної оцінки (табл. 4).

Діапазон зміни значень показника ПВ для класів умов праці на робочому місці, розрахованих залежно від ступеня шкідливості та небезпеки виробничих факторів, встановленої на основі Керівництва Р 2.2.2006-05 за результатами атестації робочих місць,
для організацій різних галузей, наведено в табл. 5.

Порівняння діапазонів зміни показника ПВ для різних класів умов праці робочому місці, наведених у табл. 4 і 5 показує, що вони близькі, або збігаються, що підтверджує правильність встановленої градації діапазонів зміни показника ПВ для всіх п'яти прийнятих рівнів і дозволяють поширити прийняту інтервальну шкалу на результати атестації робочих місць в організаціях, що належать до інших видів економічної діяльності.

Показник ризику травмування працівника робочому місці характеризує небезпека умов праці з урахуванням оцінки ризику травмування робочому місці. Умовне позначення показника – РТ.

У роботі ризик визначений як поєднання ймовірності заподіяння шкоди та тяжкості цієї шкоди (ГОСТ Р 51898-2002). Щодо системи управління охороною праці організації у визначення ризику вводиться ключове поняття «трудова діяльність» (ГОСТ 12.0.230-2007), в результаті ризик визначається як поєднання ймовірності виникнення у процесі трудової діяльності небезпечного події, травмиабо іншої шкоди для здоров'я людини, спричинених цим подією.В останній редакції OHSAS 18001 "збитки здоров'ю" замінено на "погіршення стану здоров'я", що краще відповідає експертному методу оцінки.

В результаті визначення ризиків експертним методом від кожної небезпеки, ідентифікованої на робочому місці, на основі застосування матриці оцінки ризиків (МОР) одержують величину ризику R = 1 ÷ 25 (матриця 5 * 5).

Хоча всі виявлені на робочому місці небезпеки охарактеризовані з погляду загрози травмування та потенційного погіршення стану здоров'я, для визначення показника ризику травмування використовується інформація про ризики травмування. Природно, зібрана в Реєстрах інформація про можливі наслідкидля здоров'я та безпеки є попередньою (апріорна оцінка експерта).

Визначення та оцінка ризиків на робочому місці проводиться на основі встановлених елементів ризику:

• тяжкостіможливих збитків для здоров'я та безпеки (травмування) від ідентифікованих небезпек на робочому місці;
• ймовірностізавдання цієї шкоди.

Величина та ступінь ризиків на робочому місці визначаються експертним методом із застосуванням матриці оцінки ризику (МОР), побудованої на основі встановлених елементів ризику. Матриця оцінки ризиківмістить по вертикалі п'ять рівнів тяжкості наслідків та п'ять рівнів ймовірностей (частоти) нещасного випадку – по горизонталі: матриця (5*5).

Кожному рівню тяжкості наслідків уздовж вертикальної осі (суб'єктивної шкали серйозності) та кожному рівню ймовірностей вздовж горизонтальної осі (суб'єктивної шкали частоти) присвоєно рангові оцінки 1, 2, 3, 4, 5, яким відповідають значення тяжкості наслідківі ймовірності настання подіїзгідно з описом певної ситуації (за сценарієм) та якісною характеристикою частоти події (ранжування сценаріїв).

Значення тяжкостіна вертикальній шкалі серйозності наслідків матриці забезпечені числами, що показують величину рангу (1, 2, 4, 5), та позначені літерами (N, Mi, Mo, S і C - за першими літерами англійських слів, Що характеризують кожен рівень).

Кожен рівень тяжкості має описвідповідних йому ситуацій щодо зростання ступеня тяжкості:

(1) N [N egligible - англ. незначний, неважливий, не врахований, ігнорований]: відсутність травм, незначні ушкодження, впливом можна знехтувати;
(2) Mi [Mi nor -англ.незначний, несуттєвий, другорядний, легкий, несерйозний, безпечний]: малі пошкодження, незначні травми, вплив на здоров'я та безпека - незначно: наслідки легко усуваються, витрати на ліквідацію наслідків невеликі;
(3) Mo [Mo derate -англ.поміркований, помірний]: вплив на здоров'я та безпеку - не велике, пошкодження середньої тяжкості, травми з тимчасовою втратою працездатності; пригода з помірними результатами: наявність аварійних викидів, ліквідація наслідків не пов'язана з великими витратами;
(4) S [S erious -англ.серйозний, важливий, значний, суттєвий]: нещасні випадки з тривалою втратою працездатності;
(5) З[C ritical -англ. критичний, вимогливий, несхвальний]: смертельні випадки, критичний вплив на здоров'я та безпеку персоналу, значні руйнування, повне порушення функцій обладнання, ліквідація наслідків потребує значних ресурсів.

Значення ймовірності на горизонтальній шкалі (суб'єктивна шкала частоти (ймовірності)) позначені літерами і мають наступні характеристики частоти можливої ​​події або ймовірності [у квадратних дужках вказано коротку загальноприйняту характеристику ймовірності]:

(1) А- подія практично ніколи не відбудеться - частота на рік 10 -4 - 10 -6
[Неправдоподібне];
(2) В- подія трапляється рідко - частота на рік 10 -2 - 10 -4 [Малоймовірне];
(3) З-.імовірність події за аналізований проміжок часу близько 0,5 (50 на 50%) - частота на рік 10 -1 - 10 -2 [Випадкове];
(4) D- найімовірніше подія відбудеться - частота на рік 1 - 10 -1 [Ймовірне];
(5) E- подія майже обов'язково відбудеться - частота на рік > 1 [Часте].

Для кожної ідентифікованої на робочому місці небезпеки виявлений наслідок, що виражається можливістю отримання травми та (або) можливістю погіршення стану здоров'я (захворіти), наражається на операцію визначення величини ризику за МОР
(Табл. 6).

Як правило, зміст наслідків приймають за можливі збитки. Для визначення ступеня тяжкості шкоди необхідно за шкалою серйозності МОР вибрати відповідний ранг (число 1, 2, 3, 4, 5).

З цією метою передбачуваний наслідок для здоров'я або безпеки можна порівняти з описом ситуації за сценарієм для всіх рівнів тяжкості (N, Mi, Mo, S і C). З них вибирається той рівень, який за описом краще за інших відповідає передбачуваному наслідку для здоров'я або безпеки (можливості травмування). В результаті буде визначено рівень тяжкості - число та позначення рівня тяжкості за шкалою серйозності, наприклад (3) Мо, (4) S і т.п.

Для визначення ймовірності нанесення передбачуваної шкоди наявна інформація про частоту подібних збитків або подій з подібними наслідками зіставляється з усіма рівнями ймовірностей вздовж горизонтальної осі суб'єктивної шкали частоти (А, B, C, D, E). Вибирається той рівень ймовірності, який за описом кращий за інших, на думку експерта, відповідає частоті передбачуваної події (наслідки для здоров'я або безпеки з встановленим ступенем тяжкості). В результаті визначається рівень ймовірності - число та позначення рівня за суб'єктивною шкалою частоти (ймовірності), наприклад, 2(В), 3(С), 4(D) тощо.

Після визначення рівня передбачуваної тяжкості та рівня ймовірності (передбачуваної частоти) величина ризику відповідно до даної матриці визначається шляхом перемноження номера рядка та номера стовпця відповідно до визначення ризику. Ризик тим більше, чим більший можливий розмір шкоди та (або) чим вища ймовірність настання шкоди (чим більший твір у осередку, що знаходиться на перетині рядка та стовпця).

Приклад на зчитування за МОР:результат Н4 знаходиться на перетині рядка, що відповідає рівню тяжкості (4) S, і стовпця, що відповідає рівню частоти (ймовірності) * (1) * А. * (4 = 4 * 1). Такий же результат Н4 знаходиться на перетині рядка, що відповідає рівню тяжкості (1) N, і стовпця, що відповідає рівню частоти (ймовірності) (4) * D * (4 = 1 * 4).

Величина ризику R, визначена за МОР, змінюється від R = 1 до R = 25. На основі зіставлення всіх рівнів тяжкості та ймовірності з відомими з практики випадками визначені за МОР ризики в залежності від величини поділені на низькі (1 - 4), середні ( 5 - 12) та високі (15 - 25) ризики (див. осередки МОР, виділені заливкою різної інтенсивності та таблицю 2.7). Таким чином, межі між низькими, середніми та високими ризиками визначені експертним шляхом, виходячи з кращої відповідності результатів певних ризиків можливим випадкам на практиці.

Оцінка ризику на допустимість (прийнятність) провадиться на основі даних табл. 7.

Таким чином, результат оцінки ризику травмування складається із зазначення величини та ступеня ризику:

• низький (Н): Н1; Н2; Н3; Н4
• середній (С): С5; С6; С8; С9; С10; С12
• високий (В): В15; В16; В20; В25.

Показник ризику травмування в залежності від ступеня ризику визначається відповідно
з табл. 8.

Захищеність працівників ЗІЗ на робочому місці вважається забезпеченою, якщо для всіх високих та середніх ризиків, включених до Протоколу оцінки захищеності працівників ЗІЗ, номенклатура фактично виданих працівникові ЗІЗ відповідно до картки обліку ЗІЗ відповідають номенклатурі переліку ризиків, та забезпечує запобігання або зменшення дії .

Захищеність працівників ЗІЗ визнається не забезпеченою, якщо зазначена відповідність ризиків та виданих ЗІЗ не виконується, щодо хоча б одного ризику. Отже, показник захищеності показує, які ризики, які діють робочому місці, знижені (виключені) з допомогою ЗІЗ.

Показник захищеності працівників засобами індивідуального захисту ОЗта показник ризику травмування РТможуть бути визначені на основі оцінки цих показників:

Оцінка показника ризику травмування відповідає оцінці травмобезпеки робочого місця згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим наказом МОЗ РФ від 31 серпня 2007 року № 569 (наказ №569 в даний час не застосовується - прим. ред.) ;

Оцінка показника захищеності (ОЗ) відповідає оцінці забезпеченості працівників ЗІЗ згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим наказом Мінздоровсоцрозвитку РФ від 31 серпня 2007 року № 569 ( в даний час замість атестації робочих місць за умовами праці проводиться спеціальна оцінка умов праці, відповідно до Федерального закону №426-ФЗ від 28.12.2013 року - прим. ред.).

Інтегральна оцінка умов праці (ІОУТ) на робочому місці з урахуванням впливу виробничих факторів із різними класами шкідливості, оцінки ризику травмування та оцінки захищеності працівника засобами індивідуального захисту визначається залежно від значення показника ПВ.

Мінімальне позитивне (відмінне від нуля) теоретичне значення показника шкідливості та небезпеки умов праці ПВ хв на робочому місці працівника обчислюється, виходячи з припущення, що на робочому місці є один фактор, що має клас за умовами праці, рівний 3.1. (4 бали), інші чинники мають клас за умовами праці рівний 2 (2 бали), тоді ПВ хв =1.

Максимальне теоретичне значення показника шкідливості та небезпеки умов праці ПВ макс на робочому місці працівника обчислюється в припущенні, що на робочому місці присутні всі визначені гігієнічними критеріями п'ятнадцять факторів, що мають найвищий клас за умовами праці.

При цьому 3.2 клас умов праці (8 балів) для світлового середовища, 3.3 клас умов праці
(16 балів) для важкості та напруженості праці та 4 клас умов праці (64 бали) для решти дванадцяти факторів (4):

ПВ макс = (8 * 1 + 16 * 2 + 64 * 12 - 2 * 15) / 2 = 389

(4)

В основу визначення інтегральної оцінки покладемо принцип ранжування зіставних умов праці щодо їх шкідливості та потенційної небезпеки для життя та здоров'я працівника при комплексному впливі шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Це сприяє підготовці розрахункової бази для подальшого об'єктивного розрахунку індивідуального професійного ризику працівника та створення загалом системи оцінки та контролю професійних ризиків. Ранжування виконаємо за кількісними показниками, що відбивають різну ступінь шкідливості умов праці робочому місці та його угрупованню залежно від величини рівня впливу шкідливих чинників.

З урахуванням оцінки ризику травмування працівника (РТ) та оцінки захищеності засобами індивідуального захисту (ОЗ) можливе ранжування умов праці, що складається із шести рівнів. Кожному рівню надається свій ранг, зазначений у таблиці 9. Конкретне значення рангу Р для робочого місця визначається відповідно до комбінації значень показників РТ та ОЗ, встановлених для даного робочого місця.

Визначення інтегральної оцінки (ІОУТ) шкідливості та небезпеки умов праці на робочому місці з урахуванням впливу виробничих факторів з різними класами шкідливості на основі ранжирування робочих місць організації при ПВ >= 1 виконується за формулою (5) :

Де ПВ – показник шкідливості умов праці працівника на його робочому місці, обчислений за формулою (1);
Р - ранг, визначений відповідно до значення РТ і ОЗ для даного робочого місця за табл. 9;
100 – коефіцієнт пропорційності;
2334 - число, що характеризує всі теоретично можливі унікальні комбінації значень ПВ>=1, РТ та ОЗ.

Якщо значення показника шкідливості умов праці робочому місці працівника дорівнює нулю (ПВ = 0), то значення ИОУТ = 0,02. Для практичних розрахунків за максимальне значення інтегральної оцінки умов праці можна ухвалити значення ІОУТ = 15.

При оцінці професійного ризику працівника персоніфіковані дані є персональними даними, доповненими інформацією про умови праці та даними про результати оцінки стану здоров'я працівника, у тому числі при спеціалізованому медичному обстеженні.

Результати атестації робочих місць та медико-біологічних досліджень є основними вихідними даними для оцінки професійних ризиків.

Відповідно до концепції Плану під час виконання заходів має визначатися індивідуальний професійний ризик конкретного працівника. З цією метою умови праці на робочому місці та дані медико-біологічних досліджень повинні бути однозначно пов'язані з персональними даними працівника, тобто персоніфіковані. Персоніфікація умов праці досягається шляхом збору персональних даних працівників, проведення гігієнічної оцінки умов праці для їх робочих місць та встановлення однозначного зв'язку між ними, збір персональних даних працівників повинен проводитися з дотриманням чинного законодавства. Як персональні дані, що безпосередньо використовуються в рамках даної роботи для визначення величини ІПР, було виділено вік і стаж роботи у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці, що обчислюються в роках. Важливість обліку показників стажу роботи в оцінці індивідуального професійного ризику досить очевидна, оскільки зі збільшенням стажу роботи зростає навантаження на працівників усіх шкідливих та небезпечних факторів робочого середовища та трудового процесу. У цьому плані стаж роботи у шкідливих умовах праці добре корелює з поняттям накопиченої сумарної дози впливу .

Щодо віку, то необхідність його обліку обумовлена ​​тим, що зі збільшенням стажу роботи вік, як правило, також збільшується, тобто людина старіє, компенсаторні можливості її організму знижуються, що може стати однією з причин розвитку тих чи інших порушень здоров'я, особливо, на тлі незадовільних умов праці. Саме тому параметри віку завжди використовуються для цілей диференціальної діагностики виявлених змін у стані здоров'я з метою вирішення задачі про причинно-наслідкові залежності між станом здоров'я працівника, його віком та стажем роботи.

У процесі досліджень з розробки Методики розрахунку ймовірності втрати працівником працездатності в залежності від стану умов праці на робочому місці було показано, що, по-перше, ймовірність розвитку професійного захворювання залежить не тільки від умов праці, а й від стажу роботи, а по- друге, розвиток основної частини професійних захворювань з високим ступенемймовірності посідає стажову групу, близьку до інтервалу від 10 до 14 років, що дозволяє використовувати 10-річний стаж як точку відліку в оцінці ймовірності втрати працездатності.

Виходячи з цього, для аналізу зв'язку значень віку та стажу роботи у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці з рівнем індивідуального професійного ризику було введено показник віку працівника - В та показник трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці - С, та сформовано п'ять вікових та стажових груп працівників (табл. 10).

Значення введених показників відповідно до належності працівника до певної вікової чи стажової групи встановлювалися згідно з табл. 11.

Для значень показників оцінки віку та трудового стажу окремого конкретного працівника має виконуватися така нерівність (6):

В >= З

(6)

Під індивідуальним професійним ризиком (ІПР) працівника слід розуміти ймовірність пошкодження (втрати) здоров'я або смерті, пов'язану з виконанням працівником обов'язків за трудовим договором (контрактом) залежно від умов праці на його робочому місці та стану здоров'я працівника.

Відповідно до визначення ІПР приймемо, що індивідуальний професійний ризик працівника залежить від наступних параметрів (чинників ризику):

• умов праці , що є на робочому місці працівника в процесі виконання ним професійної діяльності (цей параметр характеризується показником ІОУТ, тобто інтегральною оцінкою умов праці);
• стану здоров'я працівника (даний параметр характеризується показником стану здоров'я Зд, що визначається за результатами медичних оглядів працівника; значення показника наведено у табл. 12);
• віку працівника (даний параметр характеризується показником віку працівника; значення показника наведені в табл. 11);
• трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці (Цей параметр характеризується показником стажу З працівника).

Безумовно, професійна захворюваність та виробничий травматизм є основними показниками професійного ризику. Однак в умовах сучасної Росіїїхні рівні невиправдано низькі і знижуються, незважаючи на високу частку робочих місць з незадовільними умовами праці. Це вимагало враховувати при розрахунку індивідуального та колективного професійного ризику не лише відомості про професійну захворюваність та виробничий травматизм, а й показники загального стану здоров'я працівника. для інтегральної оцінки стану здоров'я працівника запропоновано за результатами періодичних оглядів розподіляти всіх працівників за п'ятьма групами диспансерного спостереження.

Цей вибір ґрунтується на міцних традиціях диспансеризації, властивих російській охороні здоров'я (табл. 12). Для обґрунтованого висновку про віднесення працівника до відповідної групи диспансеризації за станом здоров'я допускається використання як допоміжної інформації матеріалів додаткової диспансеризації, поглиблених та цільових медичних оглядів, а також даних амбулаторної історії хвороби та звертання працівника за медичною допомогою.

Усі перелічені вище параметри професійного ризику можна розділити на керовані, квазікеровані та некеровані. До керованих параметрів віднесемо умови праці, до квазікерованих – показник здоров'я працівника та тривалість перебування працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці, до некерованих – вік працівника.

Загалом можна записати, що

ІПР = F * (ІОУТ, З, В, С),

(7)

де ІОУТ – інтегральна оцінка умов праці на робочому місці працівника;
З – показник стану здоров'я працівника;
В – показник віку працівника;
С - показник трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці.

Важливо надалі дотримуватись у виразі (7), при записі у загальному вигляді ІПР працівника, строгу послідовність внесення параметрів. Першим записується параметр, що оцінює умови праці, другим вказується параметр, що характеризує стан здоров'я, третім записується показник оцінки віку та останнім показник оцінки трудового стажу.

Наведена послідовність запису параметрів в ІПР дозволяє, по-перше, ідентифікувати конкретного працівника щодо оцінки умов праці на його робочому місці, оцінки стану здоров'я працівника та оцінки його персональних даних, по-друге, уніфікувати форму запису ІПР і тим самим досягти мети наступного розуміння різними користувачами у тому, яка інформація міститься у наведеної запису ІПР працівника.

Наприклад, ІПР конкретного працівника у загальному вигляді може бути заданий (записаний) за допомогою наступних параметрів:

ІПР (п.в.о. працівника) = (ІОУТ, З, В, С) = (0,02; 3; 3; 2)

(8)

Такий запис означає, що працівник має допустимі умови праці робочому місці; належить до групи осіб із компенсованим перебігом захворювання, рідкісними загостреннями, нетривалими втратами працездатності; його вік знаходиться в діапазоні від 40 до 49 років, трудовий стаж у шкідливих умовах праці знаходиться в діапазоні від 11 до 20 років.

Для визначення конкретного значення індивідуального професійного ризику працівника, як інтегрального показника, залежить від кількох параметрів (факторів), будемо використовувати зважене підсумовування окремих параметрів. У цьому ваги (w i) окремих чинників ризику визначаємо з урахуванням експертних оцінок. Сума вагових коефіцієнтів повинна дорівнювати одиниці.

Значимість була визначена експертним шляхом з урахуванням вітчизняного та світового досвіду, згідно з яким здоров'я людини наполовину формується під впливом способу життя, а для працюючої людини спосіб життя практично повністю визначається його трудовою діяльністю.

Тоді порядок визначення ІПР полягає у наступному. На основі експертних оцінок кожному параметру приписується ваговий коефіцієнт, при цьому чим вище важливість параметра у формуванні ІПР, тим більша вага має параметр (табл. 13).

Абсолютні значення показників параметрів перетворюються на відносні. І тому значення всіх показників виражаються у частках від максимального значення показника шляхом множення значення показника відповідний коефіцієнт. Значення коефіцієнтів, що використовуються для переведення показників параметрів з абсолютних величин у відносні, наведено у табл. 14.

Виконується підсумовування зважених значень усіх параметрів, наведених до відносних значень:

При цьому SUMмінімум = w 1 * (1/15) * ІО + w 2 * (1/5) * З + w 3 * (1/5)

Виконується підсумовування зважених значень усіх параметрів, наведених до відносних значень:

SUM = w 1 * (1/15) * ІОУТ+ w 2 * (1/5) * З+ w 3 * (1/5) * В + w 4 * (1/5) * С,

(9)

При цьому SUMмінімум = w 1 * (1/15) * ІО + w 2 * (1/5) * З + w 3 * (1/5) * В + w 4 * (1/5) * С =
0,4 * (1/15) * 1+ 0,3 * (1/5) * 1+ 0,2 * (1/5) * 1 + 0,1 * (1/5) * 1 = 0, 15, а SUM максимум = 1.

В + w 4 * (1/5) * С = 0,4 * (1/15) * 1+ 0,3 * (1/5) * 1+ 0,2 * (1/5) * 1+ 0 ,1 * (1/5) * 1 = 0,15,
а SUM максимум = 1.

Індивідуальний професійний ризик (ІПР) працівника, як одночислове значення, що залежить від умов праці та стану здоров'я працівника, обчислюється множенням суми зважених значень параметрів (умов праці, трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці, віку працівника, стану здоров'я працівника) ), наведених до відносних значень, на показники травматизму та захворюваності на робочому місці (10):

де Кс - коефіцієнт, що враховує кількість випадків травматизму на робочому місці за минулий рік;
Кт - коефіцієнт, що враховує тяжкість наслідків травмування працівників на робочому місці за минулий рік. Значення коефіцієнта Кт визначається за найбільшим значенням, серед усіх коефіцієнтів Кт на даному робочому місці.

У табл. 15 наведено значення коефіцієнтів числа випадків (Кс) та тяжкості травм (Кт).

(1/5) * В + w 4 * (1/5) * С = 0,4 * (1/15) * 1+ 0,3 * (1/5) * 1 + 0,2 * (1/ 5) * 1 + 0,1 * (1/5) * 1 = 0,15,
а SUM максимум = 1.

Індивідуальний професійний ризик (ІПР) працівника, як одночислове значення, що залежить від умов праці та стану здоров'я працівника, обчислюється множенням суми зважених значень параметрів (умов праці, трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці, віку працівника, стану здоров'я працівника) ), наведених до відносних значень, на показники травматизму та захворюваності на робочому місці (10):

де Кс - коефіцієнт, що враховує кількість випадків травматизму на робочому місці за минулий рік;
Кт - коефіцієнт, що враховує тяжкість наслідків травмування працівників на робочому місці за минулий рік. Значення коефіцієнта Кт визначається за найбільшим значенням, серед усіх коефіцієнтів Кт на даному робочому місці.

У табл. 15 наведено значення коефіцієнтів числа випадків (Кс) та тяжкості травм (Кт).

Показник захворюваності на даному робочому місці за минулий рік визначається відповідно до табл. 16.

Результати параметричного аналізу, отриманих розрахункових величин ІПР, наведено у табл. 17. Результати обчислень для інтервалу 0,91 - 1,0 є радше теоретично можливими результатами, що не мають місця в реальній практиці, оскільки всі параметри, що входять до загальної формули ІПР, повинні в цьому випадку мати одночасно високі крайні «важкі» значення за умовами праці, здоров'ю, віку та стажу, що малоймовірно у дійсній професійній діяльності працівників.

Це підтверджує наведена на рис. 1 гістограма розподілу числа попадань значень індивідуального професійного ризику в заданий інтервал, аналіз якої дозволяє зробити висновок про те, що розподіл ІПР як імовірнісної величини може бути описано нормальним законом.

У табл. 18 за результатами аналізу наведено інтервальну шкалу індивідуального ризику.

Апробацію алгоритму розрахунку індивідуального професійного ризику в залежності від умов праці на робочому місці та стану здоров'я працівника було виконано на основі аналізу результатів атестації робочого місця слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання.

Вихідні дані, отримані за результатами атестації робочого місця слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання:

• результати загальної гігієнічної оцінки умов праці на робочому місці слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання, взяті з рядка 030 Карти атестації (загальний клас умов праці на робочому місці – 3.3; число факторів із класом 3.2 дорівнює двом, із класом 3.3 – одному);
• клас умов праці з травмобезпеки, взятий із рядка 030 Карти атестації встановлено як оптимальний;
• працівник забезпечений засобами індивідуального захисту (табл. 19).

За рік, що минув, на робочому місці слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання були два випадки травматизму. В обох випадках тимчасова втрата працездатності не перевищувала одного місяця. На робочому місці за минулий рік не було зареєстровано випадків профзахворювань. Група диспансерного спостереження, встановлена ​​слюсарю електрика за результатами періодичного медичного огляду, відноситься до Д-ІІІ-А.

Вік працівника – 45 років, трудовий стаж у шкідливих умовах праці становить 10 років.
Визначення індивідуального професійного ризику слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування відповідно до розробленого алгоритму розрахунку ІПР розіб'ємо на кілька етапів.

На першому етапі обчислюється інтегральна оцінка умов праці слюсаря-електрика на основі показника шкідливості умов праці на робочому місці працівника – ПВ, показника захищеності працівника засобами індивідуального захисту – ОЗ та показника ризику травмування працівника – РТ.

Для обчислення величини показника шкідливості умов праці слюсаря-электрика з його робочому місці виконується така послідовність дій.

1. Визначається сумарна шкідливість на робочому місці відповідно до бальної оцінки класів умов праці, встановлених за результатами атестації робочого місця для виробничих факторів:

2. Виробничі фактори, що є на робочому місці, умовно наводяться до допустимого класу. У такому разі кожен виробничий фактор отримає бал, що дорівнює двом, а загальна сума балів на робочому місці для семи виробничих факторів складе:

3. Обчислюється показник шкідливості умов праці працівника з його робочому місці з урахуванням числа чинників по формуле:

Показник захищеності працівників засобами індивідуального захисту – ОЗ та показник ризику травмування РТ можуть бути визначені на основі оцінки цих показників.

Оцінка показника ризику травмування відповідає оцінці травмобезпеки робочого місця, тоді РТ = 1, так як клас умов праці з травмобезпеки, взятий з 030 рядка.

Оцінка показника захищеності (ОЗ) відповідає оцінці забезпеченості працівників ЗІЗ та дорівнює 1, оскільки працівник забезпечений засобами індивідуального захисту.

З урахуванням оцінки ризику травмування працівника (РТ) та оцінки захищеності засобами індивідуального захисту (ОЗ; див. табл. 9) визначається значення рангу Р = 1 для робочого місця відповідно до комбінації значень показників РТ = 1 та ОЗ = 1, встановленими для даного робочого місця.

При ПВ >= 1 інтегральна оцінка умов праці робочому місці з урахуванням впливу виробничих чинників з різними класами шкідливості, оцінки ризику травмування та оцінки захищеності працівника засобами індивідуального захисту визначається залежно від значення показника ПВ за такою формулою:

(15)

На другому етапі визначається показник стану здоров'я працівника (З), що встановлюється відповідно до належності працівника до певної групи диспансерного спостереження. Група диспансерного спостереження, встановлена ​​слюсарю електрика за результатами періодичного медичного огляду, відноситься до Д-3.

Отже, показник стану здоров'я працівника дорівнює трьом, тобто Зд = 3.

На третьому етапі визначаються, залежно від віку працівника та його трудового стажу, показник віку працівника - В та показник трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці - С. Відповідно до персональних даних працівника за віком відносимо його до третьої групи та його показник віку дорівнює трьом, тобто В = 3.

За трудовим стажем у шкідливих умовах відносимо працівника до першої групи і в цьому випадку показник С дорівнюватиме одиниці, С = 1.

На четвертому етапі визначаємо показник травматизму (Пт) на даному робочому місці, що залежить від кількості випадків отримання травм на цьому робочому місці та тяжкості наслідків травмування працівників за формулою:

Пт = Кс * Кт,

(16)

де Кс - коефіцієнт, що враховує кількість випадків травматизму на робочому місці за минулий рік, дорівнює двом, тому що на робочому місці слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування були два випадки травматизму;
Кт - коефіцієнт, враховує тяжкість наслідків травмування працівників робочому місці за минулий рік, дорівнює одиниці, оскільки тимчасова втрата працездатності вбирається у одного месяца.

Тоді ПТ становитиме:

Пт = Кс * Кт = 2 * 1 = 2

(17)

На п'ятому етапі визначається показник захворюваності (ПЗ) на робочому місці за минулий рік. Відповідно до табл. 3.5 показник захворюваності Пз = 1, тому що на робочому місці за минулий рік не було зареєстровано випадків профзахворювань.

З урахуванням розглянутих п'яти етапів індивідуальний професійний ризик слюсаря електрика з ремонту електрообладнання може бути записаний у загальному вигляді таким чином:

Це відповідає дуже високому ризику.

Розглянутий порядок розрахунку індивідуального професійного ризику в залежності від умов праці та стану здоров'я працівника на прикладі слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування розрахунку ІПР дозволяє визначити такі модулі алгоритму.

Модуль введення та формування вихідних даних. В даному модулі збираються та зберігаються, з урахуванням дотримання конфіденційності, персональні дані працівника (вік, трудовий стаж у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці). Вводяться та зберігаються гігієнічні оцінки умов праці, отримані за результатами атестації робочого місця, оцінки ризику травмування та захищеності працівника засобами індивідуального захисту на робочому місці. Формуються дані про випадки травматизму на робочому місці за минулий рік та тяжкість їх наслідків, а також дані про випадки професійних захворювань на досліджуваному робочому місці за минулий рік.

Модуль розрахунку інтегральної оцінки умов праці. У даному модулі за відповідними вихідними даними визначається та зберігається величина ІОУТ.

Модуль розрахунку показника стану здоров'я працівника З.

Модуль розрахунку показника віку працівника . У.

Модуль розрахунку показника трудового стажу працівника у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці. У даному модулі визначається та зберігається показник - З.

Модуль розрахунку показника травматизму . У даному модулі визначається та зберігається показник - Пт.

Модуль розрахунку показника профзахворюваності . У даному модулі визначається та зберігається показник - Пз.

Модуль розрахунку індивідуального професійного ризику . У цьому модулі визначається і зберігається вираз ІПР як у загальному вигляді, і у вигляді одночислового значення.

Модульна структура алгоритму забезпечує застосування автоматизованих систем для обробки та аналізу результатів розрахунку ІПР, допускає при необхідності нарощування нових додаткових модулів, автономно модернізувати окремий модуль або модулі, що дозволяє здійснювати оперативну зміну алгоритму з метою його гнучкого пристосування до нових умов і вимог.

Інтегральний показник рівня професійного ризику в організації (УПРО) є математико-статистичною величиною, одержуваною на основі обробки показників індивідуального професійного ризику працівників організації, згрупованих за професіями, або за структурними підрозділами.

Інтегральний показник рівня професійного ризику в організації на основі професійних груп (УПРОгр) розраховується як відношення суми зважених групових середніх значень ІПР працівників усіх професійних груп у аналізованій організації до суми ваги групових середніх значень ІПР працівників усіх професійних груп.

Алгоритм розрахунку містить кілька етапів.

1. Визначається сума значень індивідуальних професійних ризиків працівників кожної професійної групи (ГР):
(20)

ІПР i – індивідуальний професійний ризик i-го працівника у цій професійній групі.

2. Розраховується групове середнє значення індивідуального професійного ризику працівників професійної групи (ГС):

ГС = ГР/m,

(21)

де ГР – сума значень індивідуальних професійних ризиків працівників даної професійної групи, розрахована за формулою (1);
m - кількість працівників у цій професійній групі.

3. Обчислюється сума квадратів відхилень значень індивідуального професійного ризику працівників кожної професійної групи від середнього значення індивідуального професійного ризику працівників професійної групи (ГК):

(22)

де ІПР i- індивідуальний професійний ризик i-го працівника у цій професійній групі;

4. Визначається вага групового середнього значення ІПР кожної професійної групи (ГВ):

ГВ = (m – 1) / ГК

(23)

де m - кількість працівників у цій професійній групі;
ЦК - сума квадратів відхилень значень індивідуального професійного ризику працівників цієї професійної групи від групового середнього значення індивідуального професійного ризику працівників цієї професійної групи, розрахована за формулою (3).

5. Розраховується зважене групове середнє значення індивідуального професійного ризику професійної групи (Г):

Г = ГВ * ГС,

(24)

де ГВ - вага групового середнього значення ІПР для даної професійної групи, розрахована за формулою (4);
ДС - групове середнє значення індивідуального професійного ризику працівників цієї професійної групи, розраховане за формулою (2);

6. Обчислюється сума зважених групових середніх значень ІПР усіх професійних груп (СГ):

(25)

де n - Число професійних груп в організації;
Г j - Зважене групове середнє значення індивідуального професійного ризику професійної групи, розраховане за формулою (5).
де ІПР i – індивідуальний професійний ризик i-го працівника у цій професійній групі;
m - кількість працівників у цій професійній групі;
ГС - групове середнє значення індивідуального професійного ризику працівників цієї професійної групи, розраховане за формулою (21).

7. Розраховується сума ваг групових середніх значень індивідуального професійного ризику всіх професійних груп (СГВ):

де СГ - сума зважених групових середніх значень ІПР всіх професійних груп, знайдена за формулою (25);
СГВ - сума ваг групових середніх значень ІПР всіх професійних груп, розрахована за формулою (26).

Аналогічно розраховується величина УПРО з урахуванням структурних підрозділів організації.

Таким чином, в результаті виконаних досліджень було розроблено проект Методик розрахунку індивідуального професійного ризику та рівня професійного ризику в організації залежно від умов праці та стану здоров'я працівника.

Алгоритм розрахунку індивідуального професійного ризику заснований на використанні інтегральної оцінки умов праці на робочому місці, загального стану здоров'я працівника, його віку та стажу роботи у шкідливих та/або небезпечних умовах праці, а також числа зареєстрованих у минулому році на робочому місці даного працівника та аналогічних робітників місцях випадків професійних захворювань та травм з урахуванням їх тяжкості. Розрахунок величини рівня професійного ризику в організації заснований на аналізі показників індивідуального професійного ризику працівників та групових показників ризику у професійних групах та структурних підрозділах.

Наукова новизна методик визначається тим, що в них вперше запропоновано спосіб одночислової оцінки апостеріорного індивідуального професійного ризику, що включає показники умов праці, стану здоров'я, віку та стажу працівника у шкідливих та/або небезпечних умовах праці, а також професійної захворюваності та травматизму.

Методики апробовані з прикладу двох структурних підрозділів ВАТ «Салаватскло». Виявлено, що близько 60% працівників вивчених цехів повинні бути віднесені до групи високого професійного ризику (рис. 2), і що цей же рівень професійного ризику характерний для організації в цілому. І це особливо показово при тому, що в минулому році на підприємстві не було зареєстровано жодного випадку професійного захворювання та виробничого травматизму (табл. 20).

Розроблені методики можуть бути використані для вирішення завдань у системі обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а також для оцінки індивідуального професійного ризику працівників та рівня професійного ризику в організації різних видахекономічної діяльності з подальшою розробкою обґрунтованих заходів, спрямованих на зниження професійного ризику.

Література:

1. Аналіз матеріалів атестації робочих місць шляхом зіставлення фактичних даних про умови праці та зафіксованих значень доплат та компенсацій в організаціях ВАТ «Концерн Енергоатом (експрес-аналіз). Звіт про науково-дослідну роботу (проміжний). Закрите акціонерне товариство «Клінський інститут охорони та умов праці «ОЛС-комплект». Рука. Косирєв О.А.; викон.: Косирєв О.А., Москвичов А.В., Вихров С.В., Іванов В.В. [та ін.] Клин, 2009 р.

2. Новий словник іншомовних слів і виразів. М.: «Сучасний літератор», 2005. – 976 с.

3. Пашин Н.П. Система управління професійними ризиками // «Довідник фахівця з охорони праці». – 2008, № 10, с. 5 – 9.

4. Професійний ризик для здоров'я працівників [Текст]: Керівництво/за ред. Н.Ф. Ізмерова, Е.І. Денисова. – М.: «Тровант», 2003. – 448 с.

5. Розробка методики інтегральної оцінки умов праці на робочому місці з урахуванням комплексного впливу виробничих факторів з різними класами шкідливості (гігієнічна оцінка умов праці, оцінка травмобезпеки, оцінка забезпеченості ЗІЗ) на основі автоматизованої обробки даних [текст]: звіт про НДР (уклад.) / ЗАТ «Клінський інститут охорони та умов праці «ОЛС-комплект»; рук. Косирєв О.А.; викон.: Косирєв О.А., Вихров С.В., Іванов В.В. [та ін.]. – Клин, 2008. – 102 с. – Бібліогр.: с. 70. -
№ 01200853627.

6. Розробка методики розрахунку ймовірності втрати працівником працездатності залежно стану умов праці на робочому місці [текст]: звіт про НДР (уклад.) / ГУ НДІ медицини праці РАМН. Рука. вимірів; викон.: Прокопенко Л.В., Симонова Н.І., Ізмерова Н.І., Косирєв О.А., Вихров С.В., Іванов В.В. [та ін.]. – М, 2008. – 86 с. – Бібліогр.: с. 58 – 60. – № 01200853070.

7. Регламент щодо збору персоніфікованих даних працівників під час проведення атестації робочих місць за умовами праці. дотримання конфіденційності. Документування процедур та розробка стандартів організації та проведення оцінки умов праці на робочих місцях для оцінки професійних ризиків [текст]: звіт про НДР (уклад.) / ЗАТ «Клінський інститут охорони та умов праці «ОЛС-комплект»; рук. Косирєв О.А.; викон.: Косирєв О.А., Баранов Н.І., Вихров С.В., Іванов В.В. [та ін.]. – Клин, 2007. – 35 с. – Бібліогр.: с. 34. - №01200957811.

8. Роїк В.. Професійний ризик: проблеми аналізу та управління. «Людина та праця» № 4, 2003 р. С. 1 – 6.

9. Посібник з гігієнічної оцінки факторів робочого середовища та трудового процесу. Критерії та класифікація умов праці [текст]: керівництво Р. 2.2.2006-05 / Федеральний центр гігієни та епідеміології Росспоживнагляду. – М., 2005. – 142 с.

10. Флетчер Р., Флетчер С., Вагнер Е. Клінічна епідеміологія. Основи доказової медицини. - М.: "МедіаСфера", 1998. - 352 с.

11. International code of ethics for occupational health professionals. - Singapore: International commission on occupational health, 1996.

Ізмеров Н.Ф., Прокопенко Л.В., Симонова Н.І., Ізмерова Н.І., Кузьміна Т.П., Тихонова Г.І.,
Денисов Е.І., Косирєв О.А., Вихров С.В., Москвичов А.В., Іванов В.В., Щинов М.Ю.

Методика розрахунку інтегральної оцінки ризику

Інтегральний показник ризику розраховується з урахуванням даних бухгалтерської звітності. Діяльність будь-якої підприємницької структури схильна, як правило, до кількох основних видів ризику:

• майновий;
• кредитний;
• ринковий.

Ці ризики визначають динаміку і рівень підприємницького ризику. Методика розрахунку містить ряд показників, для кожного з якого встановлено граничне значення для високого, середнього та низького рівняризику. Ці порогові значення отримані внаслідок зіставлення середніх даних про ліквідність та рентабельність підприємств різних галузей господарювання. У цьому, слід зазначити, що перерахований у таблиці набір показників перестав бути остаточним, може включати та інші показники залежно від специфіки діяльності конкретної організації.

Формула розрахунку інтегральної оцінки ризику:

• $Ai$ – питома вага показника;
• $ Ki $ – значення показника, зростання якого є для підприємства позитивним фактором;
• $n$ – число показників, зростання яких підприємства можна вважати позитивним чинником;
• $Li$ – значення показника, зниження якого підприємства є позитивним чинником;
• $т$ – кількість показників, зниження яких підприємствам вважатимуться позитивним чинником.

Показники для розрахунку інтегральної оцінки ризику

Інтерпретація показника інтегрального рівня ризику

Зауваження 2

Інтегральний показник є загальний рівень ризику підприємницької діяльності, з його допомогою можна визначити вид ризикової ситуації. Якщо показник збільшується, це означає, що становище стабілізується, скорочується невизначеність, знижується ризик загалом.

Існує ще один метод інтегральної оцінки рівня ризику – кількісна оцінка ступеня ризику, що може призвести до банкрутства. Для цього розраховується коефіцієнт, який є відношенням максимально ймовірного розміру збитків до обсягу власних коштів підприємства.

Насправді вважається, що оптимальне значення коефіцієнта ризику – 0,3. Критичним значенням прийнято вважати 0,7, у разі його перевищення фінансовий стан підприємства близький до банкрутства.